Empire Earth 2 має безліч хороших рис, але явно недружня до випадкового геймеру. Блокбастер 2001 року від Stainless Steel's був покращуваний іншим розробником - студією Mad Doc Software. За рахунок збільшення глибини опрацювання, і додавання додаткових можливостей отже величезна гра стала абсолютно колосальною. Цей сиквел залишається стандартною історичною RTS, але як мішок мародера, настільки переповнена новими особливостями, зручним інтерфейсом і мірами складності, що аж тріскотить по швах. Але, якщо ви зможете присвятити пітьму часу на ознайомлення зі всіма затишними куточками і тріщинами гри, то будете приємно винагороджені, хоча це і коштуватиме тижнів, якщо не місяців, вашого життя.

Гра Battlefield узяла свій початок в далекому 2002 року тоді гра називалася Battlefield 1942, не складно було здогадатися, що йшлося про другу світову війну, що встигла на той час набриднути багатьом геймерам, але, не дивлячись на це, гра завоювала серця багато, і стала досить популярна. З часом виходили аддоны, які лише покращували як саму гру, так і її популярність серед геймеров. І, нарешті, компанія Digital Illusions, все ж вирішилася і випустила другу частину гри, яка, до речі, в чомусь краще, а в чомусь навіть і гірше своє старшого брата Battlefield.

Серія Quake - ігри, про які знає кожен, навіть так і не погравши в них, він щось чув від друзів.

Серія, що встановлювала закони створення FPS, що працювала на кращих (для свого часу) графічних движках. Наприклад, старичок Quake 3 до цих пір використовується при розробці деяких ігор і, по-моєму, найбільш личить для військових шутеров на відміну від манекенного Unreal 2 або пластилінового Doom 3.

Так от ця серія отримала продовження в особі Quake 4. Якщо розглядати з позиції попередніх ігор, то нічого нового Q4 до індустрії і жанру не вніс. Якихось несподіваних сюжетних ходів Ви в нім не побачите (хоча є деякі моменти, що приємно здивували, але про це ледве пізніше). Движок не був розроблений спеціально для Q4 і був практично без змін узятий з Doom 3. Але будемо чесні, попередні ігри серії заповнили собою вакуум і виглядали богами, в порівнянні з конкурентами, яких не було. 

Тематика Другою Світовою завжди привертала увагу розробників ігор. Адже гравцям часом так приємно відчути себе захисником Батьківщини, і взяти безпосередню участь в головних битвах війни на стороні радянських громадян, союзників або ж за німців. Місцями затерта до дір тема пережитою нашими дідусями і бабусями війни, торкнулася в основному двох ігрового жанру: шутеры (один лише Call of Duty що коштує!) і стратегії ("Panzers", серіал Commandos).
Друга частина гри увібрала в себе все краще з першої "В тилу ворога", і стала ще цікавішою і атмосферною, хоч і стала новим рідним будинком для деяких непорозумінь і Глюка. Втім, про все по порядку.

Після вибуху, яким закінчився "F.E.A.R." (огляд по ній можна прочитати тут), вічно молода дівчинка Альма жадає відплати і тепер нам належить знищити нові полчища ворогів з кулеметом напереваги. Більшість любителів жанру напевно вже знайома з "F.E.A.R." оригінального "розливу", тому обкидати цей унікальний продукт ретроспективним поглядом не будемо, а зупинимося лише на особливостях новоспеченого аддона, які можна почерпнути з демо-материала.
Навіть по рівню, представленому в демоверсии, можна стверджувати, що геймплей абсолютно не змінився. Як і раніше в ролі елітного солдата ми знищуємо ворожу терористичну силу, що надихається на подвиги містичною дівчинкою, - принаймні, саме про це натякає вступний ролик.

Стратегії на ігрових приставках - це вічно хвора тема. З одного боку, консольщикам теж дуже хочеться поганяти по екрану табуни танків, а з іншою, стандартний геймпад для таких занять личить дуже погано. Тому розробники шукають нові схеми управління. Наприклад, в Tom Clancy’s EndWar воно голосове.

Ідея дуже класна - не копаючись в інтерфейсі, відважно крикнути в мікрофон: «Підрозділ 12! Наказую прикрити мене з лівого флангу!», і тут же зліва роздаються гуркіт і вибухи - це славний підрозділ 12 десь за кадром квапиться на допомогу героєві. Відчуття, треба сказати, приємне. Незвичайне відчуття. Але вже дуже незручно все це реалізовано. Спочатку треба довго і нудно набудовувати мікрофон (причому, виявляється, не всі мікоофони однаково корисні, наприклад, гарнітура Logitech запрацювала з першої спроби, а аналогічний апарат від Genius взагалі відмовився «співробітничати» з EndWar), ретельно розташовувати його на вказаній відстані від губ, підбирати чутливість - і все це ради того, аби в потрібний момент затиснути пропуск і повільно і виразно виголосити «підрозділ. дванадцять. атакуйте. противника. альфа.». При деякому везінні гра навіть зрозуміє, чого ви від неї хочете.

Загалом, голосові команди - вони від лукавого. Можливо, для консолей це вимушений компроміс, але ткнути мишкою в міні-карту - незрівняно швидше, простіше і зручніше, ніж кричати в мікрофон. Сама ідея була відмінною, але за виконання - на жаль, незачет. Хочеться вірити, що знахідка Ubisoft не буде забута і з часом цю систему доведуть-таки до розуму.

Дорогу мести Уеслі Гібсона продовжується. У фільмі він успішно висадив Ткацький Верстат, без жалю відправив на той світ главу Братерства Слоана і, на жаль, не уберіг батька. Що його чекає тепер?

Розім'явшись на «Дозорах» і сиквеле «Іронії долі», Тімур Бекмамбетов відправився до Голлівуду. І на вольних хлібах режисер, що називається, знайшов себе. Його «Особливо небезпечний», знятий по мотивах коміксів (сюжет, втім, серйозно відрізняється від першоджерела), раптом обернувся міцним блокбастером, де і всюдисущий рапід, і комп'ютерна графіка,, і повільний політ кулі, узятий крупним планом, припали дуже до місця. Російське ж серце особливо гріли сцени з «копійкою», на повній швидкості що влітає в поїзд, і Хабенським в обнімку з Анджеліной Джолі.

Опісля майже рік майстра із студії GRIN пропонують припізнілий інтерактивний варіант пригод Уеслі Гібсона. І це не переказ кіноподій, а їх пряме продовження. На жаль, вже без «жигулей», що літають, Хабенського і Джолі.

Якщо вірити авторам серіалу Resistance, навіть якщо б Друга світова війна не відбулася, життя в Європі, та і у всьому світі, була зовсім не спокійною. Альтернативна реальність гри розповідає про вторгнення кровожерливих Химер, війна з якими, почавшись кілька років тому, і тепер далека від завершення.

Будь-яка війна рано чи пізно сприяє появі на світ особливої породи ветеранів - загартованих бійців, що уміють тримати удар там, де новачок або загине, або тікатиме. Горезвісні консольні війни, бурхливі вже не один десяток років, не виключення, і породили цілий сонм сериалов-коммандос, покликаних забезпечити перемогу тієї або іншої платформи. Брати Маріо і пригоди невтомного Лінка на консолях Nintendo, грандіозна Halo на Xbox і Xbox 360 - кожен сьогодні прагне обзавестися власною «гвардією», яка в лобовому зіткненні не здригнеться і задасть конкурентам перцю. Успіхи компанії Sony на цьому терені навряд чи можна оцінити однозначно - були у отцов PlayStation і свої тріумфи (наприклад, Gran Turismo і God of War), і свої провали, досить пригадати галас довкола Haze.

Сьогодні ми з вами розглянемо РС-версію що недавно вийшла Chronicles of Riddick: Assault on Dark Athena. Думаю, не має сенсу вдаватися до подробиць сюжету і геймплея, оскільки раніше ми вже вивішували огляд консольної версії. Зупинимося на особливостях релиза для РС.